Есе,що здобуло перемогу у районному та обласному конкурсі
«Європа починається з тебе»
Номінація «Література».Автор- учениця 11 класу Дяченко Аліна - Iмісце
І ось знову настав новий день. Понеділок. Сонечко поступово заповнює мою кімнату, дзеленчить годинник і я розумію: «потрібно вставати». Сонливий настрій, жахливе відчуття ранку...
Сім уроків, дві контрольні роботи, одна самостійна і маса нової інформації, яку я повинна запам’ятати, якщо хочу добре скласти іспити. День пролітає одним подихом. Маю нове завдання, написати твір на тему: «Європа починається з тебе.». 14:30, до кінця уроку 5 хвилин. Господи, нарешті дзвоник. Хутчіше одягаюсь і біжу додомууу!
Йдучи вулицею, міркую про своє, пригадую свіжу інформацію, яку почула на уроках, мрію про особисте, оглядаюсь з піднесеним настроєм довкола, вже майже знаю, про що напишу у творі, як буду прославляти свою країну, порівнюючи водночас її з країнами Євросоюзу й… помічаю на узбіччі сміття, а там десь ще купку непотребу і на сусідній вулиці також є «слід» людської діяльності. Що ж, напевно деяким «цивілізованим» людям складно було втримати себе й не викинути усякий непотріб просто на вулицю, прямо собі під ноги.. Зараз головне не розмірковувати над цією темою, бо я завжди глибоко сприймаю все до серця. А хочу ж написати у творі про прекрасне… Не виходить…У голову зразу ж пробираються думки з останнього відео про життя європейських країн. Наша «класна», як на зло, нещодавно пропонувала нам їх до перегляду. Є у неї пунктик - аналізувати все нове, що пропонує нам сучасність. Ми класом заочно вже побували у всіх 28 країнах ЄС і дивувалися з приводу бажання Великобританії вийти з нього. Задивлялися на квітучі та чистісінькі вулиці цих омріяних країн. Навіть намагалися скласти перспективний план розвитку НАШОЇ КРАЇНИ, задля того, щоб нам дали хоча б однією ногою ступити до Європи, і як казав Франко: «Приміряти європейський костюм на українську вишиванку». А тут така банальщина – купи сміття біля будинків. Ну як можна ще переконливо пояснити своїм співвітчизникам, що треба любити й дбати про СВОЮ домівку, а не тільки радіти з того, що нам дали безвіз, і летіти за кордон за довгим карбованцем, чи злотим, полишаючи за собою купи непотребу. Мовляв, то ж дома, приберемо потім. А потім ,мабуть ,не настане ніколи…
Сумно на душі…Приходжу до висновку, що все залежить від людей. Все хороше і погане залежить від впливу людської діяльності. Наші мальовничі краєвиди, незбагненну красу Карпатського лісу, прекрасні Таврійські степи, багаті на своїх мешканців річки і озера, та моря на теренах України псуємо ми самі. Одні насаджують, поповнюють та примножують, а інші неуки руйнують і знищують.
Як ще можна пояснити оцим неукам, що нам у володіння дісталася така прекрасна і багата країна, саме тут народилися сотні всесвітньовідомих, талановитих, розумних людей, якими пишаємося не тільки ми, а й Європа.. Широкі простори полів, родючі ґрунти, могутні гори, історична спадщина та звитяга козаків, чия кров і досі тече у наших жилах, робить нас насправді сильною і неповторною державою. Саме на всій цій основі зводити б нам наш прекрасний дім! Ми не поступимося європейцям ні розумом ані красою, ось тільки з ментальністю трохи щось не те! Дуже ми якісь терплячі та поступливі. На мою думку, ми вже давно заявили про своє існування. І хай ми ще молода держава, але нічим не гірші за жодну з країн Європи. Не дарма ж нас завойовували протягом усіх 20 століть. Є у нас щось таке особливе, чого немає у Польщі, Угорщині, Німеччині, Австрії, Швеції та Росії. Щось, чого ми саі не бачимо за купою отого проклятого сміття.
Отримавши незалежність, здобувши статус вільної країни, ми однаково повинні повторювати як молитву чи мантру слова: «Ми українці! Ми вихований, щасливий народ, у якого є перспективи і майбутнє!»
А поки ми повинні зробити до цього перший крок - прибрати сміття, і зробити це не тільки на подвір’ї, а й у своїх думках. Ніхто нам не збудує держави коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути! А на запитання чи я є європейкою, я скажу так - Є, І ВЖЕ ДАВНО. Ще з тих часів, коли Франко одягнув на українську вишиванку європейського костюма. Адже я є нащадком того славного УКРАЇНСЬКОГО роду, що народжував і народжує світових геніїв, примножує своє духовне та природне багатство і вірить у щасливе майбуття. Я - ЄВРОПЕЙКА З МІЦНИМ, ПРЕКРАСНИМ, МОГУТНІМ УКРАЇНСЬКИМ КОРІННЯМ. І Я ЦИМ ПИШАЮСЬ!!! А поки що роблю перший крок сама: йду прибирати сміття…