Виконали:
учень 7 класу та учениця 6 класу
комунального закладу
«Орлянська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів»
Василівської районної ради
Запорізької області
Гринь Максим Юрійович
Жартовська Злата Олександрівна
Керівник:Савченко Надія Федорівна
вчитель української мови
та літератури
ПОЛЮС ДОБРА
«Торуй свій шлях, - той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік» (В. Стус) »
У Вікіпедії термін «ПОЛЮС» має вісім значень. Вони означають зовсім різні поняття:
географічний полюс — це точка в якій вісь обертання Землі перетинається з її поверхнею. Їх два: Північний та Південний;
магнітний полюс — це один з двох кінців магніту;
полюс недосяжності — це географічна точка, яку найскладніше досягти через її розташування;
полюс комплексної функції — це її ізольована особлива точка;
полюс диполя — говорить про магнітне поле Землі;
полюс — електрод (анод чи катод) джерело постійного електричного струму;
назву «Полюс» має російська золотовидобувна компанія
Сухо, лаконічно, нецікаво!!!
Так і хочеться додати до цих сухих та точних визначень ще одне надзвичайно красиве значення, яке випромінює тепло та красу людської душі, впевненість у прийдешньому дні, та й, мабуть, саме ЖИТТЯ, тобто той складний та цікавий життєвий шлях, який людина, небайдужа до біди інших, обрала свідомо, й ніколи за 18 років не пошкодувала про свій вибір. І дати йому незвичайну прекрасну назву – «ПОЛЮС ДОБРА».
Ця назва запозичена з твору Михайла Стельмаха “ Гуси - лебеді летять”. Саме в цій повісті «Полюсом ДОБРА» була людина, це був дядько Себастьян, який опікувався малим Михайликом: дарував цукерки, приносив книжки, вчив хлопчика першим життєвим премудростям.
А в нашому випадку «Полюсом ДОБРА» став Олександр Пилишенко, господар реабілітаційного центру хижаків, що на Василівщині, якому з раннього дитинства в руки потрапила книга Жозефа Роні «Печерний лев», а потім книга Джона Адамсона «Народжена вільною». У них розповідається про дружбу слабшої та беззахисної перед дикою природою людини й царя цієї природи — лева. Сторінки цих книг не залишили поза увагою живий та допитливий розум хлопчика. Саме тоді вони заронили в прекрасну, ще зовсім дитячу, романтичну та трепетну душу зерно добра, яке потім проросло й подарувало сонячну квітку, що випромінює небайдужість та ласку, людяність та співчутливість, а найголовніше — вміння брати на себе відповідальність. Відповідальність за чуже зламане та скривджене життя.
Час спливав, хлопчик ріс. Разом з ним росла та розквітала його мрія. Сашко мріяв працювати в зоопарку. І ось вона здійснилась. Хлопчик виріс, і вже зараз його кличуть «РУДА БОРОДА», бо 26 січня 2018 року його реабілітаційний центр офіційно отримав гідну назву - «кінологічний розплідник Barbarossa Guard», що в перекладі означає «Гвардія Рудої Бороди». Вже 18 років він не тільки надає допомогу тваринам, а й створює домівку для багатьох із них.
Історія цього центру розпочалася в 2002 році, коли в родину Пилишенко потрапило маленьке місячне левенятко на ім'я Катя. Олександр отримав її у вигляді зарплатні за виконану роботу в одному із зоопарків Криму. Він сам забажав замість грошей взяти маленьку левицю, й цим самим здійснити свою мрію. Левиця стала для них донечкою. Все починалося як звичайно при народженні малюка: пелюшки, смочок, козяче молоко, перші невпевнені кроки, перші зубенята. Йшли дні, Катя росла, як і її пустощі, й господарі розуміли, що треба знайти їй пару. За рік це дитинчатко перетворилося на гарну добру левицю. Вона мала право на повноцінне життя поряд з собі подібними. Тому в центрі майже через рік з’явився лев Самсон. Після довгих пошуків у вересні 2003 року в домі з’явився 28-денний Самсон, представник рідкісного підвиду берберських левів і все почалося знову:пелюшки, смочок, козяче молоко...
З того часу в домі Пилишенків жили дві сім’ї: людська та левина. Катя і Самсон стали родоначальниками цілого левиного прайду, наразі вони є батьками 16 левенят А то ще буде!
Поступово тварин у їхній сім’ї ставало все більше та більше. Це були тварини, які через певні обставини опинилися в біді: борсуки, косулі, рисі та навіть ведмідь, на ім'я Мішка. Всі вони раніше розважали своїх горе -власників, а потім стали їм непотрібні та опинилися на межі життя й смерті.
Тварини потрапляли до центру із зоопарків, від приватних фотографів, коли за різних життєвих обставин не могли більше жити в колишніх господарів. Так, наприклад, Київський державний цирк віддавав тигрів – пенсіонерів, які змушені доживати свій вік поза ареною. А от життєва історія сім’ї ведмедів Сімони та Коливана є надзвичайно трагічною. Вони обидвоє знайшли справжній порятунок у стінах центру сім’ї Пилишенко.
Коливан відкусив руку дівчинці, яка протиснула її йому з крихтами печива на долоні, щоб погодувати. До речі, погодувати хижу тварину дівчинці дозволив її татко. Хотілось би спитати в нього, де були його мізки, коли він дозволяв донечці це зробити. Ведмідь на той час жив в одному з приватних сараїв, на нього мисливці нацьковували своїх собак, яких потім брали із собою на полювання. Беззахисна тварина ледь не отримала кулю, але за ведмедя заступилася сама дівчинка, яка благала не вбивати рудого і навіть писала про це в мережі Інтернет. Таким чином, сім’я Пилишенко дізналася про цю трагедію та відгукнулася на прохання дівчинки і врятувала Коливана.
Сімона, сусіда Коливана, була артисткою цирку. Але через те, що вона подорослішала та почала показувати свій непростий жіночий, непокірний характер, дресувальник не міг приборкати її. І більше нічого кращого не вигадав, як позбавитися її. Тепер - це ведмежа пара. Їм добре та затишно в цій оазі людської уваги та опіки.
Таких історій можна написати чимало. І за кожною з них стоїть покалічене людськими примхами та невіглаством життя тварин. Наших молодших братів, яких спочатку позбавили їхньої справжньої домівки, а потім прирекли на смерть. І так би й було, якби не наш «ПОЛЮС ДОБРА».
Але насправді серце господаря їхньої великої сім’ї завжди належало левам, в особливості Каті. Між людиною та левицею народився такий міцний зв’язок, що Олександр міг вільно заходити до левиці в клітку, гладити її. А левиця у відповідь вилизувала його, як найріднішу істоту на світі. Головним досягненням господаря реабілітаційного центру став експеримент «Людина та Лев», під час якого Олександр Пилишенко прожив 36 діб з левицею в одній клітці, до того ж, він навіть прийняв пологи в Каті. Після закінчення експерименту біля виходу з клітки його вже чекали представники книги Рекордів України. Того року Олександр Пилишенко встановив два рекорди. Він став першим чоловіком у Світі, що прийняв пологи в левиці» та людиною, що 36 діб прожила в клітці з хижаком. За час перебування в клітці з левицею Олександр Пилишенко намалював 4 картини, бо за освітою він художник, як і його дружина. Зараз у планах сім’ї Пилишенко побудувати просторіші вольєри для своїх дітей, так вони їх завжди називають.
Звичайно ж, для цієї мети потрібні великі фінанси. Тому ця конкурсна робота має на меті, розповісти усім небайдужим людям про прекрасну сім’ю, про той життєвий шлях, який вони свідомо для себе обрали, про їхні перемоги та потреби, про цей «ПОЛЮС ДОБРА», створений людською небайдужістю.
вища категорія