->
Наша мала Батьківщина
📷
У Причорноморських степах на півночі Таврії в колишній долині річки Білозерки 210 років тому у 1800 році виникло село Орлянське.
Відносно назви села існує дві версії. Перша стверджує, що навкруги було багато озер. Найбільше звалося Куликове і саме в його зарослях збирались “пташині базарі” серед яких було багато орлів.
Друга говорить, що саме в ці місця переселялися жителі з Полтавської губернії, Лохвицького повіту, села Орлик. Перші переселенці оселялися на березі річки Білозерки, яка брала початок від Драного хутора і текла через теперішній центр села. Вона була не широка, проте глибока. Станом на 1886 рік в селі Балківської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкало 1737 осіб, налічувалось 284 двори, існували православна церква, школа, поштова станція, 3 лавки, винний погріб, відбувався базар по понеділках[ В центрі села була збудована перша церква. Точна дата відкриття церкви не відома, але відома дата її зруйнування - 1972 рік. Причиною цього став комуністичний атеїзм.
📷
📷
Перші мешканці оселились саме там, де нині розташований центр села і на сусідніх кварталах, що прилягають до центра села: квартали 11, 12, 10, 9, 1 та 7.
Жителі села мали зв’язки лише з навколишніми селами: Балки, Маячка, Златопіль, Скельки, Василівка, що виникли трохи раніше на березі річки Кінська та колишніх плавень.
Селяни поступово почали розорювати родючі цілинні чорноземні ґрунти. Але через примітивний обробіток полів урожай майже завжди був низький.
Минали роки і село дедалі більше розширювалось, число поселенців збільшувалось. У роки першої революції в Росії 1905 року селяни села виступили проти надмірних податків. Влада заарештувала організаторів, а тих хто підтримував їх, били різками до крові.
Згідно старого законодавства, жителі сільської общини, як державного села, розпоряджались земельними наділами. Ніхто не мав права продати, купити землю чи вийти з общини. Часто проводили перерозподіл землі в залежності від кількості душ – членів родини. Ось чому основний податок і називався подушне. Крім цього існував цілий ряд інших податків.
Після столипінської реформи дозволялось селянам виходити з общини. Багато мешканців села Іванівка Кам’янко-Дніпровського району оселились на захід від села і утворили хутір Удільний і називались «удільними». Через нестерпно тяжке матеріальне становище частина селян села Орлянське виїхали до Сибіру шукати «кращої долі». Не знайшовши її, більшість селян повертались назад.
Біднота закабалювалась. Курними шляхами потяглись, немов журавлині ключі, заробітчани до міста, особливо до м. Олександрівська (сучасне м. Запоріжжя), а також до поміщика Юхименка на завод.
За побут робітників, селян, за культуру на селі не було й мови. Школа в селі була одна, називалась Земська (збудована у 1885-1890 роках) на дві класні кімнати, де навчалось 40-60 учнів, не говорячи про те, що не було бібліотек, медпунктів, клубів, лікарень, газету виписував лише піп та вчитель. З «богоугодних» закладів, що розповсюджували безкультурність, деспотизм і безправність були церква і шинок та «досвітки». Жінка знаходилась у становищі рабині.
📷
Село Орлянське розташоване за 19 кілометрів на південний захід від районного центру і на такій же відстані від залізничної станції «Таврічеськ». Через село Орлянське проходить автотраса Кам’янка-Дніпровська – Бердянськ. Площа населеного пункту становить 740 га, кількість населення станом на 01.01.2012 року становить 2974 жителыв, кількість дворів 1003. День села святкується 27 жовтня.
На території села Орлянське знаходиться: 1 поштове відділення, 1 сільськогосподарський виробничий кооператив, 2 церкви, 1 аптека, 1 амбулаторія сімейної медицини, 10 фермерських господарств, 1 загальноосвітня школа 1-3 ступенів, 16 торгівельних точок.
📷 📷
📷
Про здоров‘я мешканців Орлянського дбають працівники дільничої лікарні (18 медпрацівників, в т. ч. 3 лікаря) і аптека..
📷 📷
Жителів села обслуговують 14 магазинів, 3 кафе, відділення зв'язку та АТС.