«Я і моя мала Батьківщина: роздуми і сподівання»
Моє рідне село
Моє рідне село:
Світ дитинства чарівний,
Де акацій духмяних
Розпускається цвіт.
Кожен спогад про тебе
Такий неймовірний,
Кожна думка про тебе
Тривожить, п’янить.
Тут батьки народились,
І з прадіда – діда
Шанували святині,
Плекали добро.
Тут дітей научили
По совісті жити,
Зберігати при цьому
Сердечне тепло.
Над селом лопотіли орлинії крила,
Закликали у гості довгожданне тепло,
Щоб сади розквітали в духмяному зіллі
І під осінь давали пахуче добро.
Тут дитинство щасливе, п’янке, променисте
Пролітає, мов казка, що дарує пісні.
Візерунками щастя в майбуття урочисте
Вишиває дорогу на святім полотні.
Вишиває нам доля нитками майбутнє
Для своєї дитини - на щастя й добро.
Ти навіки зостанешся нам незабутнє,
Бо корінням своїм через серце пройшло.
Я пишаюся тим, що я – українка,
Що народжена ненькою в ріднім селі.
Міцно стану на ноги, зросту та розквітну
І ніколи не зраджу своєї землі.
Я прославлю село аж на всю Україну,
Розкажу, що Орлянське – найкраща земля!
Найрідніша, добріша, співоча, привітна,
Бо вона в моїм серці навіки одна.